ніч була темною та безмісячною дерева нависали над дорогою як примари
серце билося частіше коли я чув ці кроки вони наближалися дедалі більше
вони були тут поруч але зупинилися на мить перед дверима
чому вони не входили я стояв біля вікна не наважуючись навіть дихати
світло свічки кидало довгі тіні на стіни кімнати
хтось наче торкнувся дверної ручки повітря стало важким і густим
мої ноги ніби приросли до підлоги я не міг зрушити з місця
раптовий порив вітру з вулиці зірвав з підвіконня легкий аркуш паперу
тиша була такою густою що можна було почути як годинник відбиває секунди
чекати було вже не сила але двері все ще залишалися зачиненими
звідкись долинув тихий сміх чи це було просто шурхотіння листя
рука простяглася до вікна і ковзнула по холодному склу
хто був за дверима чому вони чекали що мало статися
я набрався сміливості і зробив крок вперед підлога під ногами скрипнула
ніби це був знак для когось з іншого боку дверей
вони раптом відкрилися настільки тихо що навіть повітря не поворухнулося
на порозі стояла тінь вона не була схожа на людину але й не була чимось іншим
очі звузилися вдивляючись у темряву спробувавши розпізнати цю тінь
голос тихий і ледве чутний промовив моє ім'я
моє тіло пронизав холодний піт пальці тремтіли коли я намагався сховати їх у кишеню
що ж чекало на мене за порогом цього дивного дому чи зможу я зробити цей крок
день тягнувся безкінечно сонце повільно ковзало небом мов великий червоний диск
мене переслідував образ тієї тіні але я не міг згадати її деталей
я встав біля вікна спостерігаючи за тим як тіні росли на стінах кімнати
час ніби зупинився навколо мене здавалося що кожна хвилина триває вічність
жоден звук не долинав до мене лише вітер шепотів щось своє на вулиці
штори ледве коливалися під легкими подихами цього шепоту
кожен подих вітру приносив із собою запах чогось невідомого але знайомого
я повернув голову до дверей які лишалися закритими відтоді як тінь зникла
підлога була прохолодною під босими ногами коли я підійшов до дверей
рука легенько доторкнулася до дверної ручки відчувши її прохолоду
холод пробіг по моїй спині я знову почув цей звук з іншого боку
це не були кроки але щось подібне до тихого шелесту ніби хтось наближався
двері повільно прочинилися але я не відчув за ними нічого лише порожнечу
що ж це все означало чому я боявся зробити цей крок
мої очі пильно вдивлялися у темряву шукаючи хоча б натяку на рух
час зупинився разом із моїм диханням коли я ступив крок уперед